Тематичне картографування, як засіб візуалізації екологічних проблем.

Екологія, як наука, має на меті врегулювання взаємовідносин між людським світом та світом природи. Однією з форм регулювання взаємовідносин є обмін інформацією. Інформація має різні види та формати переносу. Однією з форм поширення екологічної інформації є тематичне картографування або екологічне тематичне картографування.
В наш час екологічне картографування набуло широкого поширення. Але остається декілька нерозв’язаних методичних питань щодо зв’язування звичайних картографічних проектів (карт) та сучасних геоінформаційних технологій або картографування. Ми в рамках цієї статті використаємо методичних підхід, який дає змогу поєднати застарілі картографічні твори, що були розроблені та набули поширення ще за часів СРСР, та сучасного екологічного картографування на базі геоінформаційних технологій. Для прикладу було обрано карту рельєфу однієї з селищних рад Донецької області.

Для перетворення застарілої інформації про стан рельєфу на сучасну карту ерозійно небезпечних схилів потрібно зробити декілька методичних кроків:
1. Зробити картографічний шар рельєфу у ГІС. 2. На базі цього шару побудувати цифрову модель рельєфу. 3. Застосовуючи положення та математичні формули побудувати спочатку 3D модель рельєфу селищної ради, а потім на її базі карту ерозійно небезпечних схилів.
Виходячи з цього першим кроком будуємо картографічний шар рельєфу Дмитрівської селищної ради (см.рис.1)


Рисунок 1 – Рельєф селищної ради.

Використовую метод інтерполяції програмного модуля Vertical mapper 3.1 покроково будуємо цифрову модель рельєфу.
У результаті растрова карта набуде наступного вигляду. Див. рис. 2.


Рисунок 2 – Двовимірна цифрова модель рельєфу селищної ради Програмній модуль Vertical mapper 3.1 дозволяє візуалізувати двовимірний вигляд карти у 3D. (див.рис.3)


Рисунок 3 – Тривимірна цифрова модель рельєфу селищної ради Наприкінці, застосувавши модель схилів та уклонів рельєфу з застарілої карти маємо на рис.4. сучасну карту ерозійно-небезпечних схилів с кутом ухилу понад 50.


Рисунок 4 – Цифрова модель рельєфу ерозійно-небезпечних схилів (позначені рожевим кольором)

Висновки:
1.Визначення ерозійних небезпечних контурів проводилася за допомогою програмного модуля Vertical Mapper 3.1 й дозволила застосувати методичний підхід різних авторів [1] на базі ГІС
2. В кількісному відношенні інтегрований показник (вітрова+водна ерозія) займає понад 38% від площі селищної ради.
3. На наш погляд, велика кількість еродованих земель селищної ради відбулося із-за згортання протиерозійних робіт наприкінці 90х.

Оставить Ответ

Вы должны войти чтобы комментировать.